Білошицький Павло Васильович

Дата народження: 

08.02.1937

Академік УАН (2005); відділення медико-біологічних наук. Нар. 08.02.1937 р. у м. Києві, де і проживає; українець, громадянин України. Освіта: лікувальний факультет Київського медичного інституту (1961), лікар; аспірантура (1964) в інституті фізіології ім. О.О. Богомольця (ІФБ), космічна фізіологія (в колишньому Союзі став першим лікарем, який отримав таку спеціальність); механіко-математичний факультет Київського університету (1972), математик. Доктор мед. наук (1983). На протязі 10 років був заступником начальника (академіка М.М Сиротиніна) високогірних Ельбруських експедицій ІФБ; завідував групою високогірної фізіології, лабораторією космічної фізіології (1969), Ельбруською медико-біологічною станцією НАН України (1972-2006; за цей час станція стала одним із Всесоюзних центрів по вивченню проблем гіпоксії, адаптації; базою для відбору, підготовки спортсменів, космонавтів, а також лікування пацієнтів з респіраторними алергозами, анеміями, діабетом, постчорнобильським синдромом. Редактор і член редколегій 11 збірників наукових робіт, журналів "Криобиология", "Известия КБНЦ РАН", "Hypoxia Medical", „Фізіологічний журнал”, „Експедиція”; „Безпека життєдіяльності”; приймав участь в роботі шести Всесвітніх конгресів з проблем високогірної фізіології та медицини. Провів низку автоекспериментів: перші в країні дослідження імерсійної невагомості (1963), моделювання умов життя на Місяці в кратері вершини Ельбрусу (1966), вивчення комбінованої дії гіпоксії та охолодження чи перегрівання; проходив підготовку в загоні космонавтів. Основні наукові напрямки: авіакосмічна, екстремальна, екологічна, радіаційна, спортивна медицина; математична біологія, біоінформатика, безпека життєдіяльності. Автор понад 300 публікацій (в тому числі монографії, винаходи).

Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2000), академік Міжнародної академії безпеки життєдіяльності; має відзнаки, дипломи, медалі, зокрема „За честь, гідність і співробітництво в науці” (Барселона, 2002); найбільшою нагородою вважає знаходження його портрета в галереї „Творці Незалежності”.

Вільний час присвячує літературній творчості, альпінізму – був чемпіоном України з альпінізму у висотно-віковому класі (1997); він - засновник (1990) програми «Прапор України на вершинах світу», організував та здійснював першосходження із синьо-жовтим прапором на найвищі вершини континентів Європи, Африки, Америки.