Дмитренко Геннадій Анатолійович

Дата народження: 

16.09.1940

Обраний академіком Української академії наук по відділенню економіки
і управління у 2004 році.
Доктор економічних наук, професор дійсний член Української Академії наук та Міжнародної кадрової Академії, фахівець у галузі управління.
Народився 16 вересня 1940 року у місті Владивосток.
Свій життєвий шлях Геннадій Анатолійович Дмитренко характеризує дуже коротко: «Народився на березі Японського моря (м. Владивосток), виріс на березі Балтийського моря (м. Балтійськ), змужнів на березі Чорного моря (м. Керч), одружився на березі Дніпра (м. Київ), першу наукову ступінь одержав на березі Неви (м. Ленінград)». Така географічна різноманітність плюс вимогливо-демократичний стиль родинного виховання розвинули в ньому три якості справжнього вченого: спостережливість, інтуїцію та уявлення.
Геннадій Анатолійович має дві вищі освіти. Ще за радянських часів одержав кваліфікації інженера-гідротехніка та економіста. У 1981 році захистив кандидатську дисертацію, у 1992 – докторську дисертацію на тему: «Мотиваційний механізм системного управління організацією» за спеціальністю 08.00.05 «Економіка, планування та організація управління народним господарством та його галузями».
Геннадій Анатолійович впевнений, що Україна є унікальною країною, а всі її сьогоднішні біди пов’язанні з ментальною некомпетентністю управлінської еліти в галузі державного управління. Саме це приводить до відчуження влади від інтересів громадян. Головний недолік діючої системи управління – це відсутність соціальної відповідальності владних структур за кінцеві результати власної діяльності.
На думку Геннадія Анатолійовича, унікальність України пов’язана, в   першу чергу, з її складним історичним минулим та наслідком бездарного управління. Це проявилося у дуже слабкій консолідації нації і низькому запасі соціального капіталу. Цей капітал характеризується згуртованістю нації, побудованої на довірі людей до влади та один до одного, загальних цінностях. Геннадій Анатолійович постійно підкреслює, що нас роз’єднує соціальна несправедливість і корупція, нав’язування героїв, мова.
Коло наукових інтересів Г. А. Дмитренка пов’язано з обґрунтуванням Нового управлінського курсу для України, ідеологічною основою якого стає  еколюдиноцентризм. Його стрижнем є всебічне сприяння самореалізації особистості впродовж життя у гармонії з природним середовищем, тобто у рамках загальнолюдської моралі і національної свідомості.
Г. А. Дмитренко визначає, що Новий управлінський курс має триєдиний напрям. Перший напрям – це чітка орієнтація системи державного управління на підвищення якості життя громадян (ЯЖГ) та формування зовнішнього позитивного іміджу країни. Другий – це перехід органів влади й інших державних структур на культуру цільового управління (КЦУ) за кінцевими результатами, що буде сприяти підвищенню соціальної відповідальності і зниженню корупції. Третій – це модернізація всієї системи освіти як фундаменту масштабної реформи саме в контексті переходу на культуру цільового управління дошкільних, шкільних, професійних навчальних закладів.  
Результати досліджень Геннадія Анатолійовича опубліковані по кожному з трьох органічно пов’язаних напрямів у монографіях та статтях. По-першому: «Людиноцентрична система державного управління в Україні: утопія чи шанс – К.: ДКС-центр, 2014. – 240 с., «Новий управлінський курс для України: умови формування та технології здійснення – К.: ДКС-центр, 2012. – 178 с. тощо. По-другому: «Трансформація культури управління трудовим потенціалом організації в контексті необхідних модернізаційних змін в Україні»: // Україна: аспекти праці, № 6. – 2015. – С. 37–44,  «Формування інноваційної системи людиноцентричного управління персоналом в державних структурах» // Економіка і держава, № 10. – 2015. – С. 15–21. та інше. По-третьому: «Людиноцентризм освіти в контексті підвищення якості трудового потенціалу – К.: Дорадо-Друк. – 2012. – 296 с. «Інноваційна методологія модернізації національної системи освіти в контексті ідеології еколюдиноцентризму. // Вісник післядипломної освіти, № 14 (27). – 2015. – С. 41–51 тощо.

P.S. Саме перехід на культуру цільового управління за кінцевими результатами в державних структурах, на думку Г. А. Дмитренка, здатен забезпечити послідовне формування ціннісної управлінської еліти (взамін діючої псевдоеліти), здатної одержувати високі економічні і соціальні результати, яких вже чверть століття не можуть досягти у переважній більшості некомпетентні, непорядні, непатріотичні представники влади.